Гід по мембранах: що насправді означають 5K/10K/20K у дощ і мокрий сніг
Як у дощі з’явилась “суха свобода”: коротка історія мембрани в одязі
Уяви типовий осінній похід: стежка слизька, вітер піддуває з перевалу, дощ то мрячить, то хльостає. Колись для цього брали важкі плащі, що тримали воду, але не пропускали повітря. Вони зберігали сухою куртку — і безжально “варили” людину всередині. Потрібен був одяг, який не дає дощу пробитися всередину, але відпускає пару назовні. Саме з цієї мрії і народилася “мембрана” для одягу.
Революція почалася в 1970-ті, коли в текстилі навчилися ламінувати до тканини тонкі полімерні плівки - невидимі оком серця сучасної штормівки. Далі — магія фізики у кишені мандрівника. З’явилися два підходи.
Перший — мікропористий. Уяви сито з порами настільки дрібними, що крапля рідкої води туди не пролізе, зате молекули водяної пари — легко. Такі плівки ставали бар’єром для дощу й вітру, але дозволяли тілу “дихати”, коли йдеш у темпі, тягнеш рюкзак і паруєш після підйому.
Переваги:
Висока паропроникність — швидко відводить піт під час активності.
Працює “з ходу” — не потребує прогріву, як гідрофільні.
Надійна водонепроникність завдяки мікропорам, добрий вітрозахист.
Недоліки:
Пори забиваються брудом і жиром → “дихає” гірше без регулярного догляду.
Сильно залежить від DWR: намоклий верх гальмує вихід пари.
Знос у зонах тертя (лямки рюкзака, лікті) без посилень.
Ціна вища, а в спекотно-вологому кліматі комфорт гірший.
Другий — гідрофільний. Тут немає пор зовсім: плівка “перетягує” пару крізь свою структуру — як естафетою, від молекули до молекули, поки ти рухаєшся і створюєш різницю температур та вологості між тілом і зовнішнім світом. Менше залежності від “засмічення” порами — інший шлях до тієї ж мети.
Переваги:
Стійкі до забруднення — немає пор, які “засмічуються”.
Стабільні показники після багаторазових прань; простіший догляд.
Тихіші й м’якші на дотик, менше “шурхотять”.
Повна водонепроникність і вітрозахист за рахунок суцільної плівки.
Добре працюють, коли всередині тепліше/вологіше (є градієнт).
Недоліки:
Потребують градієнта тепла/вологості — “розкриваються” не миттєво в холоді.
За високих навантажень дихають повільніше, ніж топові мікропористі.
Можливе відчуття “липкості” у 2.5L без тканинного підкладу.
Так народилися легкі речі, які не пускають дощ і відпускають тепло — і в outdoor-світі закріпився термін “мембранна тканина/куртка”.
Ключовий крок до масового ринку стався між 1969 і 1976 роками: відкриття expanded PTFE (ePTFE) дало світові GORE-TEX і повну герметизацію швів (GORE-SEAM).
Далі прийшов 1986-й і Sympatex — безпориста, гідрофільна альтернатива, що довела: “дихати” можна не лише мікропорами. Усе це доповнили продуманий крій, проклеєні шви й DWR-просочення, завдяки якому краплі скочуються, а не намочують верх.
Результат простий і відчутний на стежці: легший рюкзак, стабільний комфорт у русі й можливість не перечікувати негоду, а йти далі — сухо і вільно.
Що вирішує комфорт у мембранному одязі: прості характеристики з цифрами
Водонепроникність: скільки дощу витримає твоя куртка
Уяви прозору колону води, що тисне на тканину зверху вниз. Саме цей уявний “водяний стовп” і вимірюють у міліметрах — на ярлику це виглядає як 5K, 10K або 20K мм H₂O. Цифра не про маркетинг, а про момент капітуляції: коли крапля вперше проштовхнеться крізь волокна і ти відчуєш холодну точку на плечі.
5 000–8 000 мм - для міста і коротких пробіжок між будинками. Мряка, невеликий дощ, пів години на зупинці — усе це така тканина переживе спокійно.
10 000–15 000 мм - якщо плануєш кількагодинний трек в осінню слякоть. Так ти матимеш запас на неквапливі підйоми, неспішні привали і ту саму довгу, нудну мряку, яка вимотує більше, ніж коротка злива.
20 000+ мм - там, де в кадр входить мокрий сніг із вітром, льодяні кристали, що б’ють у рукави, і лямки рюкзака, які вдавлюють тканину в плечі. Локальний тиск від спорядження здатен перетворити середню мембрану на сито.
Втім, є одна деталь, про яку не говорять великі цифри: без повної проклейки швів навіть найвищий показник програє в найслабшому місці.
Паропроникність: як тіло “дихає” під захистом
Другий бік рівняння — не впустити дощ, але й не замкнути пару всередині. Виробники говорять про “дихання”, а інженери — про швидкість, з якою водяна пара тікає крізь матеріал. Є дві мови для опису цього процесу.
Перша — MVTR: скільки грамів пари проходить через квадратний метр за добу.
5 000–10 000 г/м² - для міських прогулянок і невисокої активності;
10 000–20 000 г/м² - для класичного трекінгу;
20 000 і вище г/м² - для бігу або велопоїздок, де тіло кипить.
Друга мова — RET, опір паропроникності: тут менше означає краще.
Значення до 6 відчуваються майже як відкрите вікно — ідеально для спорту;
діапазон 6–13 дає чесний баланс для походів;
усе, що вище, пасує радше спокійній прогулянці без гойдалок пульсу.
Проте жодні цифри не замінять грамотно продумані вентиляції. Довгі блискавки під пахвами, кишені, що справді провітрюють, двонапрямний фронтальний зіп — це механіка, яка розв’язує проблему швидше за будь-яку формулу.
DWR: невидима плівка, що тримає комфорт
На поверхні мембранної тканини живе тонке водовідштовхувальне покриття — DWR. Воно не про “цифри”, а про поведінку крапель на лицьовій стороні. Поки DWR свіже, вода збирається в кульки й скочується додолу, не просочуючи верхній шар і не перетворюючи його на мокрий фетр.
Це критично, бо змоклий зовнішній шар — навіть із високим “K” — починає працювати проти тебе.
Добра новина в тому, що DWR — сервісна історія. Регулярне прання спеціальним засобом (той самий Toko Eco Textile Wash, який не забиває пори) повертає матеріалу “чисті легені”, а періодичне оновлення просочення спреєм Toko Textile Proof — повертає той самий перлинний ефект крапель. Це дрібниця, про яку згадують уже на стежці, коли пізно.
Як вибрати мембранний одяг
Мембранна тканина — відносно молодий, але вже “класичний” матеріал для негоди. Її не видно: тонку плівку ховають усередині ламінату між лицьовою тканиною та підкладкою. Саме ця невидима прошарка не пускає дощ усередину й відпускає пару назовні — тому куртка “тримає” опади, але не перетворює вас на парову баню.
Як зрозуміти, що перед вами мембранний одяг? Інколи виробник прямо пише це на внутрішній етикетці: GORE-TEX, Sympatex, NeoShell, Pertex Shield, а також фірмові назви на кшталт DryVent, H2No чи Omni-Tech. Буває й простіше: на бірці стоять два числа через риску — наприклад, 10 000/15 000. Перше означає водонепроникність (скільки тиску води витримає тканина), друге — паропроникність (наскільки швидко виводиться водяна пара зсередини). Чим вище перше значення — тим довше куртка тримає зливу; чим вище друге — тим комфортніше при активному русі.
Вибір зводиться до кількох запитань.
Наскільки пріоритетний захист від води: місто з короткими дощами чи тривала мряка в Карпатах?
Якої активності очікуєте: стоїте на місці, гуляєте в темпі чи біжите вгору з рюкзаком?
Яка погода ймовірна: сильні опади, легкий дощ, різкий вітер?
І, звісно, бренд та бюджет: топові ламінати дорожчі, але краще тримають форму й служать довше.
Мембрана — це не про тренд, а про свободу руху в дощ, мокрий сніг і вітер. Вона тримає воду назовні, випускає пару зсередини й дає комфорт там, де звичайна куртка “варить” або промокає. Якщо ходите в гори восени-взимку — мембранний одяг має бути в базовому комплекті. У freeride.com.ua ви знайдете великий асортимент мембранних курток і штанів під будь-який маршрут і погоду.
